Традиція різдвяного святкування

Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня. У цей час виконувалися всі хатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух (сніп з колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного — для забезпечення багатого врожаю. Особливого значення надавали різдвяній погоді. По ній визначали майбутній врожай. Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією, пов’язані із культом предків, з шануванням душ померлих. Відтак, узвар і особливо кутя, які обов’язково мають бути на кожному столі – насправді є поминальними стравами.

Вранці 7 січня українці йшли до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові. Після закінчення церковної відправи родина знову збиралася на святковий обід, який вже не був пісним, та починалася велика різдвяна гостина. Сало, печінка, ковбаса, різні смаженості та копченості, все за чим сумувала під час посту душа, повинно стояти на столі.

По обіді наступає час заслуженого відпочинку. В гості ж потрібно йти вже після обіду. Одружені діти, як правило, йдуть до своїх батьків. Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачати одне одному образи, вільні й мимовільні, щоб на повну міру відчути радість життя.

Історія святкування Нового року

 У давнину в багатьох народів рік починався навесні або восени. У Древній Русі новий рік починався в березні. Його зустрічали, як свято весни, сонця, тепла, очікування нового врожаю.

З прийняттям християнства у Х ст., новий рік стали зустрічати за візантійським календарем - 1 вересня, на самому початку осені.

  На українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше - Речі Посполитої, з 1362 року початок Нового Року було встановлено 1 січня і літочислення велося «від Різдва Христового». 

 У 1582 році папа Григорій XIII увів нову календарну систему, що одержала назву григоріанської або «новий стиль». Православна церква на Константинопольському соборі 1583 року визнавши неточність юліанського календаря, однак, відмовилася переходити на григоріанський через те, що за новим стилем християнський Великдень іноді збігається з єврейським песахом або наступає раніше, що заборонено «Апостольськими правилами». У той же час протестантські країни перейшли на григоріанський календар лише у 18 столітті, таким чином тривалий час Новий Рік у православних та протестантських країнах наступав на 11 днів пізніше за католицький.

 20 (30) грудня 1699 року за указом царя Петра I Новий рік у Російській Імперії святкують, за прикладом усіх християнських народів, 1 січня, причому як і раніше — за юліанським календарем. У XVIII столітті практично всі протестантські держави переходять на григоріанський стиль, натомість у Російській імперії до 1918 року зберігався юліанський, через що Новий рік на землях, що входили до її складу не збігався з західноєвропейським.

 У 1918 році декретом Раднаркому «…з метою встановлення в Росії однакового майже з усіма культурними народами рахування часу…» було прийнято перехід на Григоріанський календар і Новий Рік знову почав збігатися з європейським. Натомість російська, а також Сербська та Єрусалимська православні церкви відмовились переходити на новий стиль, унаслідок чого усі нерухомі церковні свята, а також Новий рік святкуються за старим стилем, у результаті чого утворився такий рідкісний історично-культурний феномен, як Старий Новий рік. Як додаткове свято, старий Новий рік і понині святкується в Україні, Росії, Білорусі, Сербії, Чорногорії та окремих районах Швейцарії.

 Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік, прийшов на зміну Святому Миколаю згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року.

19 грудня православні християни святкують День Святого Миколая

Зі святом усіх! Хай мрії збуваються!

           Свято Миколая прийшло до нас у 1088-1089 рр., за часів князя Всеволода Ярославовича.

 Історія свідчить, що Миколай жив за часів імператора Костянтина (ІV ст.) і був архієпископом у Мирах. Народився у багатій сім’ї і виріс доброю й чуйною до чужої біди дитиною.  Батьки його померли дуже рано. І хоча хлопчикові нічого не бракувало, він жив під опікою родичів, все ж таки відчував нестачу батьківської ласки і любові.

       Минули роки. Миколай став священиком. Віддав усе своє майно бідним людям і скрізь чинив тільки добро.  Священик Миколай своїм милосердям заслужив винагороду у Бога – благодать творіння чудес. Кожного року 19 грудня у день Св. Миколая  православні християни відзначають це улюблене всіма свято.

       У ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і так само нечутно кладе переважно під подушки, а іноді у черевички сплячої малечі жадані дарунки.  Напередодні чарівної ночі належить  написати лист-прохання до святого, покласти записку на вікно і сподіватися на здійснення мрії. Миколай точно знатиме, чого від нього сподіваються. 

      Здавна існувало повір’я - якщо в ніч перед Миколаєм загадати благочестиві побажання, то святий їх обов’язково виконає. Хоча, може, і не зразу.  А що чекає неслухняних? Якщо трапляються, то їм дістається різочка, але тоненька і недовга.  За традицією до цього дня випікають спеціальне печиво - «миколайчики», які кладуть дітям під подушки разом з іншими подарунками. 

      

«Учитель року – 2016»

16.12.2015  на базі нашої гімназії відбувся перший (міський) тур всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2016».

Вітаю колег переможців першого туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2016» !

Переможцями у номінаціях стали:

Симонова Людмила Павлівна -- «Англійська мова»,
Децик Микола Федорович -- «Захист Вітчизни»,
Коропок Галина Євгеніївна -- «Історія»,
Ворушило Олена Петрівна -- «Математика».

                                                    

Сьогодні відбудеться міський етап Всеукраїнського конкурсу "Учитель року 2016" в номінаціях: "Історія", "Математика", "Англійська мова", "Захист Вітчизни"

Бажаю всім учасникам успіху!!! :)

15 грудня. Цей день в історії

 15 грудня 1832 року народився французький архітектор, інженер-будівельник, спеціаліст з проектування металевих конструкцій Александр Ґюстав Ейфель. Він завоював небувалу популярність після спорудження у Парижі металевої вежі до відкриття Всесвітньої виставки 1889 року. Як відомо, вежу названо в честь її конструктора, та сам Ейфель називав її "300-метровою вежею", інша, народна назва - "Залізна леді".

      Не всім відомо, що Ейфель має безпосереднє відношення і до будівництва Статуї Свободи (повна назва - Свобода, що осяює світ, англ. Liberty Enlightening the World)  у США. 

  Фредерік Бартольді - французький скульптор, автор "Свободи" потребував допомоги інженера для вирішення конструктивних питань, пов`язаних зі спорудженням такої гіганської мідної скульптури. Він доручив Ейфелю спроектувати масивну чавунно-сталеву опору і проміжний підтримуючий каркас, який дозволить мідній оболонці статуї рухатися вільно, зберігаючи при цьому вертикальне положення.

    Загалом Ейфель побудував більш ніж 200 споруд: мости, віадуки, вокзали, банки, школи, церкви, казино. Майже усі побудовані ним 36 мостів увійшли до підручників як приклади сміливих інженерних рішень.

Вітаю переможців і бажаю успіхів у майбутньому! :)

                Підсумки ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з навчальних предметів у 2015/2016 навчальному році з історії

                                                         

Шарай Тетяна Григорівна	11-А	1	Коропок Г.Є.
Коробко Крістіна Володимирівна	11-А	2	Коропок Г.Є.
Акуленко Алла Михайлівна	11-А	3	Коропок Г.Є.
Крот Владислав Вадимович	10-А	1	Магоня В.О.
Загинайло Дмитро Сергійович	10-А	3	Магоня В.О.
Бондар Марія Сергіївна	9-А	1	Кабиш Т.О.
Бондар Анна Сергіївна	9-А	2	Кабиш Т.О.
Чмир Ірина  Сергіївна	9-Б	3	Мокрякова   В.П.
Ковальов Станіслав Сергійович	8-А	1	Кабиш Т.О.
Кантур Вікторія Юріївна	8-Б	2	Сластьон Л.П.
Миненко Тетяна Василівна	8-Б	3	Сластьон Л.П.