Історія святкування Нового року
У давнину в багатьох народів рік починався навесні або
восени. У Древній Русі новий рік починався в березні. Його зустрічали, як свято
весни, сонця, тепла, очікування нового врожаю.
З прийняттям християнства у Х ст., новий
рік стали зустрічати за візантійським календарем - 1 вересня, на самому початку
осені.
На українських землях, що входили до складу Великого
князівства Литовського, а пізніше - Речі Посполитої, з 1362 року початок Нового
Року було встановлено 1 січня і літочислення велося «від Різдва Христового».
У 1582 році папа Григорій XIII увів нову календарну систему,
що одержала назву григоріанської або «новий стиль». Православна церква на
Константинопольському соборі 1583 року визнавши неточність юліанського
календаря, однак, відмовилася переходити на григоріанський через те, що за
новим стилем християнський Великдень іноді збігається з єврейським песахом або
наступає раніше, що заборонено «Апостольськими правилами». У той же час
протестантські країни перейшли на григоріанський календар лише у 18 столітті,
таким чином тривалий час Новий Рік у православних та протестантських країнах
наступав на 11 днів пізніше за католицький.
20 (30) грудня 1699 року за указом царя Петра I Новий рік у
Російській Імперії святкують, за прикладом усіх християнських народів, 1 січня,
причому як і раніше — за юліанським календарем. У XVIII столітті практично
всі протестантські держави переходять на григоріанський стиль, натомість у
Російській імперії до 1918 року зберігався юліанський, через що Новий рік на
землях, що входили до її складу не збігався з західноєвропейським.
У 1918 році декретом Раднаркому «…з метою встановлення в
Росії однакового майже з усіма культурними народами рахування часу…» було
прийнято перехід на Григоріанський календар і Новий Рік знову почав збігатися з
європейським. Натомість російська, а також Сербська та Єрусалимська православні
церкви відмовились переходити на новий стиль, унаслідок чого усі нерухомі
церковні свята, а також Новий рік святкуються за старим стилем, у результаті
чого утворився такий рідкісний історично-культурний феномен, як Старий Новий
рік. Як додаткове свято, старий Новий рік і понині святкується в Україні,
Росії, Білорусі, Сербії, Чорногорії та окремих районах Швейцарії.
Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік, прийшов на
зміну Святому Миколаю згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар